Отже кілька цікавих казок від Володимира Васильовича Толстова,
наданих групою "Антіросія", що входив колись у вказану групу і жив в місті Новозибков, Брянської області ...
Вперше ці казки були опубліковані в блозі групи "Антіросія" , але в силу деяких причин пізніше були видалені від туди. Казки збереглися і тепер ми публікуємо їх отримавши від групи "Антіросія".
Ех , життя наше Роздольне, по містах і селах казки складають, да занятні казки, та ось і їздять дяки - писально , да школярі слухають оповіді такі від бабусь да дідусів , та акуратно і дбайливо їх записують. Ось і записали вони в одній слобідці староруської оповідь чудовий і з нами діляться.
«Ой , слухайте люди російські оповідь чудовий , про чудеса землі російської, і не кажіть, що не чули, почуйте бувальщина давню, ала новелу сучасну...
Чи правда кривда, то нам неведемо, та й не дізнаємося. За
часів грізного царя Горошіка, що Руссю - матінкою правил суворо. Війни цар вів проти підданих своїх жорстокі і криваві. Крамолу припиняв випалював, проти князів, бояр, купців да розбійників знатних своїх слово погане мовити не дозволяв. І
крали князі його, бояри, та й купці з розбійним людом не в чому не
поступалися, прям з казни царської срібло злато тирілі, та так, що
будинки і мости тільки, що побудовані самі собою падали. Дівки сороміцькі при цьому царя в храмах танці влаштовували, а
супостати, ворогині недобиті, зі сміху у своїх землях помирали...
І жив та був в ті часи в слобідці однієї боярин думний Козьма Упойца. І був той боярин багатий та й дружний, вельми зело, зі Змієм Зеленим, а вже щодо дівок і молодиць - дюже охочий. І була у того боярина дружина - занозочка Арінушка Тьма-Кощеевна, а може і зазнобушка, відьма страшна, і нафарбована страшна і не нафарбована страшна, як пустеля без дощу. Та й боярин своєї зазнобушка нехтував, зі Змієм Зеленим поспілкується , да до дівчат і молодицю за ласкою подасться, а Арінушка вдома сидить одна то плаче, то злиться, а чоловіка свого повернути не може. Одна втіха у Арінушка було в біді її бідолашної - любила вона середземноморським повітрям подихати, да потішити слух голосами кастратів заморських, та й вбрання заморські закупити, що б хизуватися аки лякало городнє....
А служила Арінушка в слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу, на посаді архідьяка-вихователя, і виховувала вона добрих дівиць і червоних молодців. Та тільки от язици стверджують, може і наклеп на Арінушка наводять, так тільки не стільки вона вихованням займалася, скільки в танок пускалася до добрих молодців спокушала.
А головним у слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу були вумний дяк Арсеній Квас, а зовсім боярин, як годиться, так його і називали iо-боярина. Був це iо-боярина зело хитрий і підступний був. І образив він образою сильної колишню думну бояриню Чернава Княжеву, що була головою слобідської хати школярно - заумного наказом, та самого це дяка до себе взяла в слобідську государеву хату школярно - заумного наказу. Та тільки вумний дяк Арсеній її підсидів - підставив, не захотів бути архідьяком - школярних справ, захотів бути боярином .
Багато чолобитних Арсеній на Чернава князю Світло-Антонію возив, що був главою палацу школярного, да заступнику князя боярину Володимиру, що в них писано було ніхто не відає, а вже що на вухо князю і боярину шепотів, то тільки Асен, Володимиру, та й Cвітло-Антонію відомо одним відомо, а може і ще комусь, так нам то не відомо. Так, що поки вумний дяк Арсеній та бояриня Чернава лаються сваряться, всі інші вільним життям живуть...
А Аріна тим часом в танок пускалася, да добрих молодців спокушала, да над вродою дівочою своєї в'янучої страждала. І сказав хтось Арінушка, що що якщо скисле молоком харчуватися на чудо- заквасці приготованому, то повернеться до неї і краса дівоча і почуття дівочі. І бігала вона по слобідським купцям у пошуках диво- закваски, і знайшла вона її і молоко скисле приготувала, та тільки нічого їй не допомагало вже повернути увядающую красу, та й почуття дівочі повернути не могло вже нічого...
І була у Арінушка дівка - дворова Алінка на побігеньках, худюща, да страшна, аки кістяк людський, хоча і розумна дівка, і виконувала вона роль головної шептухи боярської. Та й іншим школярам Аріна вибір давала , або геть із хати школярной, або їй все плітки збирати. Бо злоба і заздрість Арінушка зсередини тиснули, що не спокушалися нi старий нi млад її красою в'янучої . І ось в таких справи, біди страшні зі слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу трапилися, то государеві дяки з перевірками наїжджають і кожного нагодуй, напій і спати уклади; а тут ще добрим молодцям стало ніде силу свою богатирську показати; та й слух стояв у слобідці, що ліквідує государ слобідську государеву хату школярно - заумного наказу , щоб не платити царських жалований боярам, вумная дьякам, поддьяков і дячка.
І
прийшов він ясно - світло богатир Михайло, і не тільки силою
богатирською славен він став, а й пером зело майстерно володів. І повів Михайло літописний звід проблем слобідської государевої хати школярно - заумного наказу. І
так він славен став, що Великий князь тієї землі читав його літопису,
а вже князь Світло-Антоній особисто челяді своїй зачитував літописні
зводи Михайла. І
писав він правду- матку про справи слобідської государевої хати
школярно - заумного наказу, і одного разу Михайло про Арінушка в
літописі написав, мовляв школярі не вдоволені бояринею, що окрім
танців , та спокушання добрих молодців Арінушка нічим більше і не
займається. І
Арінушка злобу сильну на Михайла затамувала і дівці своїй на
побігеньках Алінці, вказівку дала, що б вона зганьбила ім'я Михайла,
та й ио - боярин Арсеній літописцем Михайлом незадоволений зело, багато
йому від князя Світло-Антонія дісталося за Михайла. Та й школярам суворо заборонили з Михайлом дружити і літописи його читати...
Ось і зажурився Михайло, думу думає, як йому жити - поживати тепер ...
Тільки казки не кінець ще , буде казки сей продовження ...
Вперше ці казки були опубліковані в блозі групи "Антіросія" , але в силу деяких причин пізніше були видалені від туди. Казки збереглися і тепер ми публікуємо їх отримавши від групи "Антіросія".
Ех , життя наше Роздольне, по містах і селах казки складають, да занятні казки, та ось і їздять дяки - писально , да школярі слухають оповіді такі від бабусь да дідусів , та акуратно і дбайливо їх записують. Ось і записали вони в одній слобідці староруської оповідь чудовий і з нами діляться.
«Ой , слухайте люди російські оповідь чудовий , про чудеса землі російської, і не кажіть, що не чули, почуйте бувальщина давню, ала новелу сучасну...
І жив та був в ті часи в слобідці однієї боярин думний Козьма Упойца. І був той боярин багатий та й дружний, вельми зело, зі Змієм Зеленим, а вже щодо дівок і молодиць - дюже охочий. І була у того боярина дружина - занозочка Арінушка Тьма-Кощеевна, а може і зазнобушка, відьма страшна, і нафарбована страшна і не нафарбована страшна, як пустеля без дощу. Та й боярин своєї зазнобушка нехтував, зі Змієм Зеленим поспілкується , да до дівчат і молодицю за ласкою подасться, а Арінушка вдома сидить одна то плаче, то злиться, а чоловіка свого повернути не може. Одна втіха у Арінушка було в біді її бідолашної - любила вона середземноморським повітрям подихати, да потішити слух голосами кастратів заморських, та й вбрання заморські закупити, що б хизуватися аки лякало городнє....
А служила Арінушка в слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу, на посаді архідьяка-вихователя, і виховувала вона добрих дівиць і червоних молодців. Та тільки от язици стверджують, може і наклеп на Арінушка наводять, так тільки не стільки вона вихованням займалася, скільки в танок пускалася до добрих молодців спокушала.
А головним у слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу були вумний дяк Арсеній Квас, а зовсім боярин, як годиться, так його і називали iо-боярина. Був це iо-боярина зело хитрий і підступний був. І образив він образою сильної колишню думну бояриню Чернава Княжеву, що була головою слобідської хати школярно - заумного наказом, та самого це дяка до себе взяла в слобідську государеву хату школярно - заумного наказу. Та тільки вумний дяк Арсеній її підсидів - підставив, не захотів бути архідьяком - школярних справ, захотів бути боярином .
Багато чолобитних Арсеній на Чернава князю Світло-Антонію возив, що був главою палацу школярного, да заступнику князя боярину Володимиру, що в них писано було ніхто не відає, а вже що на вухо князю і боярину шепотів, то тільки Асен, Володимиру, та й Cвітло-Антонію відомо одним відомо, а може і ще комусь, так нам то не відомо. Так, що поки вумний дяк Арсеній та бояриня Чернава лаються сваряться, всі інші вільним життям живуть...
А Аріна тим часом в танок пускалася, да добрих молодців спокушала, да над вродою дівочою своєї в'янучої страждала. І сказав хтось Арінушка, що що якщо скисле молоком харчуватися на чудо- заквасці приготованому, то повернеться до неї і краса дівоча і почуття дівочі. І бігала вона по слобідським купцям у пошуках диво- закваски, і знайшла вона її і молоко скисле приготувала, та тільки нічого їй не допомагало вже повернути увядающую красу, та й почуття дівочі повернути не могло вже нічого...
І була у Арінушка дівка - дворова Алінка на побігеньках, худюща, да страшна, аки кістяк людський, хоча і розумна дівка, і виконувала вона роль головної шептухи боярської. Та й іншим школярам Аріна вибір давала , або геть із хати школярной, або їй все плітки збирати. Бо злоба і заздрість Арінушка зсередини тиснули, що не спокушалися нi старий нi млад її красою в'янучої . І ось в таких справи, біди страшні зі слобідської государевої хаті школярно - заумного наказу трапилися, то государеві дяки з перевірками наїжджають і кожного нагодуй, напій і спати уклади; а тут ще добрим молодцям стало ніде силу свою богатирську показати; та й слух стояв у слобідці, що ліквідує государ слобідську государеву хату школярно - заумного наказу , щоб не платити царських жалований боярам, вумная дьякам, поддьяков і дячка.
 |
| Князюшка забери свого богатиря! Нам печенігів прогодувати дешевше! |
 |
| - А родом буду зі славного міста Новозибков! |
Тільки казки не кінець ще , буде казки сей продовження ...
Комментариев нет:
Отправить комментарий